ГОНЧАРСТВО В МАЛЯРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО

   Відомий мистецький діяч Василь Кричевський (1873–1952) працював у багатьох сферах творчості: архітектурному проектуванні, дизайні інтер’єрів, малярстві, графіці, декоративно-прикладному мистецтві, науково-пошуковій роботі, колекціонуванні, педагогіці та ін. Кожна з них відноситься до певного періоду його життя, проте малярство було його першим уподобанням  і супроводжувало до останніх днів.

   Мистець почав малювати ще в дитинстві. Спочатку малював зрідка, оскільки не завжди мав матеріали для цього. Коли ж почав ходити до школи, то малював частіше, зображуючи усе, що його оточувало: природу, будівлі, рідних людей.

   Перші базові знання з малюнка він отримав у Харківському технічному залізничному училищі (нині – Харківський технікум залізничного транспорту). У вільний від навчання час полюбляв копіювати з мистецьких і архітектурних альбомів художні твори, фасади будівель, їх архітектурні фрагменти й деталі. Згодом його талант помітили відомі харківські архітектори й художники. Вони давали йому  завдання з копіювання архітектурних творів, за які він отримував гарну платню і, таким чином, стимул і можливість розвивати здібності й знання. Одним із них був професор архітектурного проектування в Харківському технологічному інституті Сергій Загоскін, який запропонував Василю Кричевському для проживання своє помешкання й навчав академічному живопису.

Василь Кричевський. Ярмарок у Полтаві. Полтава. 1904. Дошка, олія, 9×14 см. Приватна колекція (Київ)

  Василь Григорович неодноразово відвідував вільні лекції в Імператорському харківському університеті (нині – Харківський національний університет імені Василя Каразіна) з історії України, етнографії, народної творчості й історії мистецтва. Їх викладали видатні професори, прихильники української культури й мистецтва: історик Дмитро  Багалій, історик мистецтва й археолог Єгор Редін, етнограф й мистецтвознавець Микола Сумцов. Останній, до речі, досліджував народну декоративно-ужиткову творчість, збирав у Етнографічний музей при університеті зразки творів українського мистецтва, зокрема глиняні вироби, серед яких були посуд й іграшки. Маючи авторитет серед студентів і науковців, він закликав і їх збирати й вивчати народну творчість.

Під впливом таких видатних діячів культури й мистецтва Василь Кричевський розвивав свої таланти й формував світогляд, що відобразилось в усій його творчості, зокрема в малярстві. Мистець регулярно бував у художніх й етнографічних експедиціях, там полюбляв виконувати швидкі етюди, витрачаючи на один етюд 10-15 хвилин. Він намагався зафіксувати максимум побаченого, відтворити атмосферу, емоції й враження, не вдаючись до деталізації. А вже в майстерні, за бажанням, на основі таких замальовок міг створити завершену картину.

Василь Кричевський. Гончарні вироби на ярмарку в Полтавщині. Київ. 1906.Дошка, олія. Репродукція з англійського журналу «Vanity Fair» (1907)

    Серед улюблених малярських сюжетів мистця були пейзажі з сільськими хатинками, інтер’єри, давня українська архітектура, а також ярмарки. І хоча на більшості картин зафіксовано загальний вигляд ярмарків глиняних виробів, на деяких взірці кераміки навмисно відібрані й більш чітко зображені. До творів народного мистецтва, зокрема кераміки, Василь Кричевський ставився з особливою увагою. Він колекціонував, вивчав, використовував її в архітектурних проектах, дизайнах інтер’єрів. Безсумнівно, це були не випадкові замальовки глиняних виробів, а цілеспрямоване їх фіксування. Напевно, збираючи  колекцію творів народного мистецтва, речі, які він не мав змоги зібрати чи купити, замальовував. Тим більше, що процес ярмаркування не менш цікавий тим, що там була велика скупченість різноманітних глиняних виробів, атмосферу якого не може передати жодна колекція. Тобто це, напевно, своєрідний віртуальний вид колекціонування.

   Звичайно, нині ми маємо змогу аналізувати й робити висновок на основі художніх творів, що збереглися, чи то їх передруків, проте навіть на них чітко простежується гончарський напрямок у малярській творчості Василя Кричевського.

   Підсумовуючи, варто відмітити, що Василь Кричевський своїм зацікавленням до кераміки зробив вагомий внесок не лише в розвиток гончарства й керамології, а й поєднав у малярстві своє захоплення гончарством і колекціонування.

Василь Кричевський. Глиняні вироби на ярмарку. Київ. 1912. Папір на картоні, графітовий олівець, акварель, білило, 22,3×32,7 см. Національний художній музей України (Київ)

Василь Кричевський. Полтавський ярмарок. Київ. 1913. Папір, олівець, 11×28,5 см. Малюнок згорів 1918 року в будинку Михайла Грушевського

Василь Кричевський. Опішненська гончарівна на сільському ярмарку. Малюнок на основі давнього ескізу олівцем виконаного Василем Кричевським, за фотографією Якова Риженка (середина 1920-х років).Каракас, Венесуела. 1952. Папір, олівець, акварель. Український музей у Нью-Йорку (США)

Вікторія Короткевич,

молодший науковий співробітник

Національного музею-заповідника українського гончарства